Резолюция Европарламента по Украине от 9 июня 2011г.

СПІЛЬНА РЕЗОЛЮЦІЯ

З проханням включити в порядок денний для дебатів про випадки порушення прав людини, демократії і верховенства права згідно з Правилом 122(5) Регламенту по Україні: справи Юлії Тимошенко та інших членів колишнього уряду.

Резолюція Європейського Парламенту по Україні: справи Юлії Тимошенко та інших членів колишнього уряду

Європейський Парламент,

- беручи до уваги свої попередні резолюції по Україні, зокрема резолюцію від 25 листопада 2010 року,

- беручи до уваги Угоду про партнерство та співробітництво (УПС) між Європейським Союзом та Україною, яка вступила в силу 1 березня 1998 року, а також поточні переговори щодо угоди про асоціацію, яка має замінити УПС,

- беручи до уваги Порядок денний асоціації Україна-ЄС, який замінив План дій та був ухвалений на засіданні Ради з питань співробітництва Україна-ЄС у червні 2009 року,

- беручи до уваги повідомлення Комісії «Оцінка Європейської політики сусідства» від 12 травня 2011 року та Доповідь про прогрес реалізації Європейської політики сусідства від 25 травня 2011,

- беручи до уваги заяву свого Президента щодо затримання Юлії Тимошенко 24 травня 2011 року,

- беручи до уваги заяву речника Верховного представника ЄС Кетрін Ештон від 26 травня 2011 року щодо справи Юлії Тимошенко,

- беручи до уваги заяву Комісара Штефана Фюле після його зустрічі з Юлією Тимошенко 24 березня 2011 року,

- беручи до уваги закон, ухвалений Верховною Радою України 7 квітня 2011 року про запобігання та протидію корупції, який вступить в силу 1 липня 2011 року,

- беручи до уваги Правило 122(5) Регламенту,

A. оскільки ЄС виступає за стабільну і демократичну Україну, яка поважає принципи соціальної ринкової економіки, верховенства права, прав людини і захисту меншин, та яка гарантує фундаментальні права; оскільки внутрішня політична стабільність, фокус на внутрішніх реформах та повага до верховенства права, включаючи справедливі, неупереджені та незалежні судові процеси є передумовою подальшого розвитку відносин між ЄС та Україною; оскільки Східне партнерство містить в собі всі ці принципи;

B. оскільки в Україні поки що не було запроваджено всебічну реформу судової системи та заходи щодо забезпечення поваги до верховенства права у кримінальних розслідуваннях та судових справах, включаючи принцип справедливого, неупередженого і незалежного судочинства;

C. оскільки корупція і зловживання владою в Україні залишаються широко-розповсюдженими та вимагають чіткої реакції з боку влади щодо притягнення винних до відповідальності; оскільки судове переслідування та розслідування повинні бути неупередженими та незалежними, а також не використовуватись для політичних цілей;

D. оскільки 24 травня 2011 року Генеральна прокуратура України завершила розслідування справи проти колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та висунула звинувачення у перевищенні посадових обов’язків у зв’яжу із підписанням газових контрактів з Російською Федерацією у 2009 році;

E. оскільки 21 лютого 2011 року дві кримінальні справи проти колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко було об’єднано в одну справу, за якою вона обвинувачується у нецільовому використанні коштів від продажу вуглецевих квот в рамках Кіотського протоколу та у розтраті 67 мільйонів гривень, виділених з державного бюджету України в рамках державної гарантії австрійському уряду для придбання та імпорту 1000 автомобілів «Опель-Комбо» для використання з медичними цілями у сільській місцевості, коли вона була прем’єр-міністром;

F. оскільки з моменту початку розслідування 15 грудня 2010 року Юлія Тимошенко допитувалась 44 рази, вона перебуває на підписці про невиїзд, яка забороняє їй подорожі всередині та за межі країни, приблизно шість місяців; українська влада завадила її поїздкам по Україні чотири рази та візиту до Брюсселю у лютому та у червні цього року, а 25 травня 2011 її викликали та допитували протягом декількох годин перед тим, як випустити;

G. оскільки дванадцятьох колишніх високопосадовців з уряду Тимошенко було взято під варту, включаючи колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, одного з лідерів партії Народна самооборона, якого звинувачують у зловживанні владою та розтраті коштів і якого було заарештовано 26 грудня 2010 року за нібито небажання співпрацювати зі слідством, та колишнього першого заступника Міністра юстиції Євгена Корнійчука, якого було заарештовано 22 грудня 2010 року за звинуваченнями у порушенні закону під час процедури державних закупівель юридичних послуг;

H. оскільки Луценка не було звільнено з-під арешту після початку судового процесу над ним 23 травня 2011 року, не зважаючи на те, що арешт на підставі нібито небажання співпрацювати зі слідством у його справі є винятковим випадком непропорційності застосовуваного заходу;

I. оскільки у попередній доповіді Датського Гельсінського комітету з прав людини щодо справ Луценка і Корнійчука наводиться велика кількість порушень Європейської конвенції з прав людини;

J. оскільки було порушено кримінальну справу проти колишнього міністра економіки Богдана Данилишина, який втік з України та отримав політичний притулок в Чеській Республіці; оскільки проти колишнього міністра екології Георгія Філіпчука та колишнього виконуючого обов’язки Міністра оборони Валерія Іващенка також висунуто кримінальні звинувачення;

K. оскільки колишній спікер парламенту Криму Анатолій Гриценко (Партія регіонів) був затриманий 24 січня 2011 року та проти нього висунуто звинувачення у зловживанні владою шляхом незаконної передачі 4800 гектарів землі; оскільки пізніше було порушено ще одну кримінальну справу стосовно махінацій з землею у місті Ялта;

L. оскільки Генеральна прокуратура також порушила кримінальну справу за зловживання владою проти колишнього президента України Леоніда Кучми;

M. оскільки Конституція України передбачає колективну відповідальність за рішення, які приймає Уряд України;

N. оскільки ЄС продовжує наголошувати на необхідності поваги до верховенства права, яке передбачає справедливі, неупереджені і незалежні судові процеси при одночасному уникненні небезпеки спровокувати відчуття, що заходи правосуддя застосовуються вибірково; оскільки ЄС вважає ці принципи особливо важливими для країни, яка бажає вступити у глибші договірні відносини, основані на політичні асоціації;

1. Наголошує на важливості забезпечення максимальної прозорості розслідувань, кримінального переслідування та суду, а також застерігає проти можливого застосування кримінального правосуддя як засобу досягнення політичних цілей;

2. Занепокоєний зростанням вибіркового переслідування діячів політичної опозиції в Україні, а також непропорційністю застосовуваних заходів, особливо у випадку Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Луценка; звертає увагу на те, що Луценко перебуває під арештом з 26 грудня 2010 року; висловлює свою підтримку Омбудсмену Ніні Карпачовій, яка звернулась до Генеральної прокуратури з проханням розглянути можливість заміни запобіжного заходу на захід, не пов'язаний із затриманням;

3. Нагадує українській владі, що принцип колективної відповідальності за рішення уряду не дозволяє переслідування окремих членів уряду за рішення, прийняті колегіально;

4. Наголошує, що поточні розслідування проти провідних політичних лідерів України не повинні заважати їхній активній участі у політичному житті країни, зустрічам із виборцями та поїздкам за кордон на міжнародні зустрічі; і тому закликає українську владу скасувати підписку про невиїзд, яка стосується поїздок всередині та за межі країни, взяту з Юлії Тимошенко та інших ключових політичних фігур;

5. Підкреслює той факт, що зміцнення верховенства права та боротьба з корупцією, яка заслуговує на довіру, є важливими не тільки для підписання Угоди про асоціацію та поглиблення відносин між Україною та ЄС загалом, але й для консолідації демократії в Україні;

6. Закликає Комісію допомогти судовій реформі в України шляхом кращого застосування Програми розбудови спроможностей ЄС, а також розглянути можливість створення Консультативної групи високого рівня ЄС для допомоги Україні в її зусиллях щодо узгодження із законодавством ЄС, включаючи судоустрій;

7. Доручає своєму президенту передати дану резолюцію Раді, Комісії, державам-членам, уряду і парламенту України, Парламентській Асамблеї Ради Європи та ОБСЄ.

Источник

Вернуться на главную