Розлито

Чийсь незграбний лікоть
розлив ніч,
наче чорну гуаш.

Червонястий вогник
електронного годинника
пробивався крізь темряву,
наче промені крізь вітраж.

Але потім ніч
закружляла й вийшла,
зробивши кілька па
наостанок,

і, повернувши важіль,
чиясь сильна рука
увімкнула світанок.

02.09.2012

Спогади

Голі, розхристані, вирвались спогади,
хоч і ховала їх аж за три овиди.

Перший - то відстань фізична, наземна;
другий - душевна, куди більш проблемна;

третій - то блідість і бідність тих образів...
Та не забути уже твоїх обрисів.

Гола, розхристана, вирвалась туга,
хоч і зв'язала, здавалося, туго.

Ні, не сичить, не скавчить, не кусається -
тихо танцює і не озивається.

Тільки в душі, де ступала та панна,
опіки люті й печаль невблаганна.

Голі, розхристані, вирвались демони,
рвуть розуміння і гордості ремені,

бісяться, казяться, наче закохані,
докази розуму щезли, сполохані.

Стримати демонів, спогади й тугу -
значить вчинити над серцем наругу.

Дати їм волю і право на дію -
так загризуть же, затопчуть надію!

Залишки сенсу докупи збираю.
Я тут домріялась, бачте, до краю.

Гола, розхристана, плачу одна.
Вірші бездарні римую, дурна.

Голі, розхристані, вирвались рими:
тільки і знай, що хапай за чуприни,

хутко сідлай, як Вакула лукавого,
мчи через прерії моря ласкавого

прямо туди, де на крихітній пристані
ждуть тебе спогади, голі, розхристані.

Прямо туди, де на затишній пристані
жде тебе туга, самотня, розхристана.

Там тебе ждуть на омріяній пристані
лагідні демони, голі, розхристані.

21.08.2012

Besame mucho

Твої губи такі гарячі, як i всi твої дотики.
Уламки твого запаху - тi ще наркотики.
Два метелики, що оселились в моїй кiмнатi,
нагадують менi про тебе, як маркесовськiй Ренатi
про рудого коханця Бабiлонью.
Твоя музика, твiй голос, твiй стогiн - все злилося в какофонiю.

Завтра буде наша остання нiч наодинцi.
Давай поставимо жирну крапку на цiй сторiнцi.
Ти справдi думаєш, що ми колись один одного побачимо?
Мовчи, мовчи, обiцяти таке необачливо.

Besame, besame mucho, мiй солодкий хлопчику,
besame mucho, а тодi розвертайся i йди.
Вже i так забагато iмен у моєму стовпчику,
тож давай хоч з тобою прощатися назавжди.
Я забуду твiй запах, i тодi не залишиться свiдоцтва,
що було щось бiльше за дружнi сусiдськi стосунки,
i всi спогади скоро будуть розчиненi оцтом.
Так, неначе менi наснилися тi поцiлунки.

I знаєш, це справдi добре, бо так потрiбно.
Пам'ять людська милосердна, а зовсiм не бiдна.
Тож поцiлуй мене ще один раз, востаннє.

Пуск - параметри - пам'ять - почати стирання...
19.07.2012
Лар, Німеччина

Mirabelle | В добру путь

Ne regarde pas la, ma jolie Mirabelle,
ou le vent fait gemir et mourir les bateaux.
Ne regarde pas la; tu es jeune, tu es belle,Показать полностью..
et le monde, il va etre le tien tout bientot.

Ne regarde pas la, ma petite Mirabelle,
tu aussi es l'orage, forte, affreuse et sauvage.
Dans cette mer peinte par Dieu a la folle aquarelle
que le vent t'accompagne jusqu'un autre rivage.

* * *

Не дивися туди, ma petite Мiрабель,
де, поборенi вiтром, човни йдуть на дно.
Ти ще юна, i маєш новий корабель,
i розкинувся свiт перед ним, мов рядно.

Не дивись i не бiйся, моя Мiрабель,
ти сама, кого схочеш, потопиш за мить.
Гримне грiм, i здригнеться морська акварель.
Вiтер наш. В добру путь, Мiрабель. Хай гримить.

9.03.2013

Вулкан

Рано зранку, о шостій, встаю і заварюю кави,
далі з чашкою йду на балкон подивитись на гори.
Я - гігантський вулкан, та всередині в мене не лава,
а гарячі, розплавлені ніжність, любов, непокора.

Все нутрує, все рветься й кипить в кам'яних моїх надрах,
ота пристрасна ніжність, якої в мені вже по вінця.
Забагато протонів в моїх нерозтрачених ядрах,
і з'явилось уже вісім тріщин на західній стінці.

І так важко і гірко тримати те все, аж набридло.
А спасіння моє - хто зна де? Тут чи десь на Карибах?
Я мовчу. Допиваю ту каву, що вже остогидла,
та іду уперед.
Відчуваю: ось-ось буде вибух.

10.08.2012

Вернуться на главную